Цю суму Державна служба кінематографії Міністерства культури і туризму України має намір виділити студії SOTA Cinema Group (продюсер Олег Кохан).

( Читати далі )

Відсутність традицій свободи слова в Україні до останнього часу не дозволяла повноцінно розвиватися журналістським розслідуванням як жанру. Але складні реалії українського суспільства та поява нового покоління незалежних журналістів дають підстави сподіватися на сплеск у розвитку жанру, що по праву вважається «вищим пілотажем» журналістики.

Стрічка присвячена сучасному стану справ у вітчизняних медіа і, зокрема, існуючим проблемам, що виникають під час проведення професійних журналістських розслідувань. Фільм створено на основі кількох резонансних антикорупційних журналістських розслідувань за участі авторів цих розслідувань, «героїв» їх публікацій, медіа-експертів.




( Читати далі )

Розшифрувати назву цього фільму можливо або подивившись сам фільм, або звернувшись до „Словничка львівської гвари”. І тоді допитливий глядач дізнається, що „атракція” – це принада, „шмельц” – непотріб, а „віц” – анекдот.

Саме в жанрі „львівського віцу” автори фільму і спробували розповісти історію стосунків львівського мера Андрія Садового з місцевими журналістами на прикладі „запеклої боротьби” з опальним редактором газети Львіської міськради „Ратуша” Миколою Савельєвим.

І дійсно – анекдот: „власна” газета з номера в номер критикує діяльність мера та його оточення! Втім, здається, є за що…

Фільм є задокументоване свідчення того, що свобода слова в країні не може з‘явитися раптово, — навіть після того, як президент оголосить це найвищим досягененням нової влади.

Чи існують сьогодні в Україні насправді незалежні і впливові засоби масової інформаціі, що є однією з ознак справжньої демократії? Чи припинився тиск та переслідування вітчизняних медіа і журналістів можновладцями? Чому і досі в країні не створено інститут громадського мовлення і чи можуть журналісти в Україні робити справжні журналістські розслідування?

Відповіді на ці запитання і спробували знайти автори фільму.

„Все на продаж!” – саме з таким гаслом завершилась виборча кампанія 2006 року для більшості ЗМІ в Україні. Кількість заказних („джинсових”) матеріалів на газетних шпальтах та в ефірах телерадіокомпаній, що подавались під виглядом журналістських (редакційних) матеріалів була безпрецендентною. На думку багатьох експертів парламентські вибори 2006 року були найбільш „джинсовими” в українській історії.

Про небезпеку ситуації, що склалася в більшості українських медіа у зв‘язку з підміною цензури „темників” на цензуру „джинси” говорять у фільмі відомі українські журналісти та медіаексперти: Лілія Буджурова та Володимир Притула, Вікторія Сюмар та Зураб Аласанія, Тетяна Лєбєдєва та Валерій Іванов, Тетяна Катюжинська та Ігор Лубченко.

Україна без „джинси” – міфи чи реальність? Що Криму „хвороба”, то Чернігову добре? У Рівному „джинса”, а в Харкові „заказуха”? Чи врятує „дистанційка” глядача від брехні?

Шукайте відповіді на ці запитання у телевізійному спецпроекті Ігоря Чайки „Обережно, „джинса”!”. Проект логічним продовженням документального циклу, створеного в рамках проекту ”Документально — про проблеми журналістів та ЗМІ – в телеефірі” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні (фільми „Свобода „джинси”? Український контекст...” і „Соло для медіа”)*, присвяченого стану та проблемам українських ЗМІ часів „новітньої історії”.




( Читати далі )

Сучасні ЗМІ – притулок для безпринципних найманців, медіа зброя чи фабрики «джинси»?!

За висновками фахівців, на порозі президентської виборчої кампанії в Україні є загроза повернення до маніпулятивних технологій, інформаційних спецоперацій, обслуговування інтересів власників та наближених до них фінансово-політичних груп, а також до втягування журналістів у політичну боротьбу.

Враховуючи існуючі загрози та спираючись на попередній досвід, Студією медіа-проектів «Вартові демократії» протягом грудня 2008 – лютого 2009 років в рамках проекту «МедіаВарта. НЕетичні питання. Виїзне засідання» у співпраці з регіональними телекомпаніями було створено цикл телевізійних програм у форматі «прямого ефіру».

До участі в проекті були запрошені 4-и регіональні телерадіокомпанії, обрані з урахуванням попереднього досвіду участі у подібних проектах, наявності належної матеріально-технічної бази, а також за принципом приналежності до конкретного регіону: Захід – «Львів – ТБ», Північ — ТРК «Новий Чернігів», Схід — телекомпанія «ОТБ» (Харьківська ОДТРК) та Південь — ТРК «НТВ+» (Мелітополь).




( Читати далі )