«Джинса, натягнута на пресу усього міста» — таку характеристику я би дав цьому явищу під час президентських виборчих перегонів у Хмельницькому.

Моє здивування викликала перша прес-конференція того періоду, на яку мене запросила знайома журналістка. Як виявилося, вона на той час вже працювала не у газеті, а у прес-службі донієї з партійних організацій. Але здивувало мене нне це, а надзвичайно мала чисельність ЗМІ, які відгукнулися на запрошення. Фактично це були міська та обласна «офіціозні» газети, дві телекомпанії, я в якості представника незалежного інтернет-сайту (тобто громадський журналіст) і… все.

Відповідь, чому це так, виявилася блискавичною і дуже простою: більшість місцевих журналістів на той момент прямо чи опосередковано вже працювали у партійних осередках і виборчих штабах. Тобто вони не ходили на прес-конференції, а їх влаштовували. Ходити у гості один до одного партійними родинами виглядало би смішно, а тому на «пресухи» і далі ходив я та ті «невдахи» з офіційних «органів», кому не пощастило завербуватися до якогось із штабів.

Втім, і «офіційні органи» на Хмельниччині у своїх публікаціях були відверто заангажованими щодо одного з кандидатів, вели неприховану роботу на його користь і проти його опонента. Але то вже скоріше не «джинса», а «адмінресурс».

Ігор Западенко, громадський редактор Хмельницького порталу,
під час твіттер-трансляції — член регіональної групи Володимира Ханаса