Чесно кажучи, я не знаю, кого намагаються надурити пан Андрій Садовий зі своїми численними помічниками. 14 жовтня я нарешті (!) отримав довгоочікувану відповідь на свій інформаційний запит, адресований, до речі, особисто п. А.Садовому, та вручений адресатові («Повідомлення про вручення поштового відправлення») ще 1 вересня 2009 р.

Як відомо, згідно ст. 32 Закону України «Про інформацію», відповідь на інформаційний запит повинна бути надана протягом 1 місяця. Втім, навіть якщо взяти на віру дату, зазначену у листі-відповіді Виконавчого комітету Львівської міської ради – «02.10.2009 р.» (хоча і ця дата – наступний день за визначеним у Законі терміном!), то штемпель львівських поштарів на конверті, в якому, власне, і надійшла відповідь, не може не викликати щирого захоплення автора цих рядків: «09.10.09»! Тобто, якщо йти за логікою дат, то у львівській мерії після місячної копіткої праці над відповідями на запитання, адресовані пану меру, ще тиждень приймали рішення про їх відправку…

Розмірковувати і шукати відповіді на риторичне запитання «Чому?» особисто мені вже абсолютно не цікаво, як і втрачати на подібні безглузді пошуки дорогоцінний час.

І останне: хоча інформаційний запит, як я вже зазначав, був адресований особисто голові львівської міської ради п. Садовому А.І., відповів на нього чомусь перший заступник міського голови Львова О.Синютка, чий підпис і стоїть на документі.

Втім, власне для самого фільму «Геній міста» все це, по великому рахунку, теж не має вже ніякого значення. Адже стрічка вже почала жити своїм власним життям, так і не дочекавшись ані відповідей, ані коментарів міського голови Львова.

Але, враховуючи те, що наше спілкування з паном Андрієм Садовим вже давно набуло ознак виключно віртуальної публічності, я не можу дозволити собі тримати довгоочікуваний багато сторінковий документ з Львівської міськради як особистий трофей. Тож передаю його у повному обсязі на довічне зберігання з можливістю вільного доступу до нього всіх зацікавлених в архів сайту «Вартові демократії»






















«Вартові демократії»