Арешт Пукача може призвести до закриття «Справи Гонгадзе», а не до пошуку замовників вбивства журналіста, — вважають міжнародні журналістські організації. Такі висновки має 4 звіт у справі про вбивство журналіста.Прогалини в розслідуванні вбивства Георгія Гонгадзе та в системі українського правосуддя

За підтримки:

Міжнародної Федерації Журналістів
Інституту Масової Інформації
Національної Спілки Журналістів Великобританії та Ірландії
Фундації Гонгадзе

Звіт №4: Попри арешт Пукача замовники залишаються недоторканими

Вересень 2009 р.

Вступ

Цей звіт продовжує багаторічний моніторинг розслідування вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. Моніторинг здійснюється – за підтримки Міжнародної Федерації Журналістів, Національної Спілки Журналістів Великобританії та Ірландії, Фундації Гонгадзе та Інституту Масової Інформації – з метою привернути увагу до прогалин у розслідуванні вбивства та покласти крайПриводом до звіту став арешт Олексія Пукача, головного підозрюваного у справі про вбивство, якого було затримано 21 липня цього року. Він є доповненням до трьох наших попередніх звітів і має розглядатися як їх невід’ємна частина. безкарності замовників убивства.
Наближається дев’ята річниця загибелі Георгія Гонгадзе. Його було викрадено 16 вересня 2000 р. групою працівників органів внутрішніх справ, а незабаром було знайдено його обезголовлене тіло, поховане в лісі під Києвом. У листопаді 2000 р. майор Микола Мельниченко, колишній охоронець екс-президента Леоніда Кучми, оприлюднив записи розмов стосовно Георгія Гонгадзе, які ймовірно були зроблені у кабінеті президента. Розмови ці, очевидно, відбувалися між високопосадовцями, включно з колишнім президентом Леонідом Кучмою, нинішнім спікером українського парламенту Володимиром Литвином і покійним Юрієм Кравченком — колишнім міністром внутрішніх справ.

У наступні декілька років розслідуванню убивства свідомо перешкоджали як генеральні прокурори, що змінювали при посаді один одного, так і політики. Ситуацію ускладнювали провали та помилки слідчих. Наприклад, Пукача було названо головним підозрюваним, а далі рішенням суду звільнено з-під варти. Прокурора, який керував його арештом, було відправлено у відставку а суддя, який закрив кримінальну справу проти Пукача, отримав підвищення. У 2005 р., згідно з заявами представників влади, коли співробітники СБУ готувалися до арешту Пукача в Ізраїлі, йому про то попередили невідомі джерела із Служби безпеки, після чого він зник. Розслідування щодо витоку інформації так і не було проведено.

У той же час особи, які цілком вірогідно могли бути ланками в ланцюзі між Пукачем та українськими високопосадовцями-замовниками убивства, зникали з політичної сцени: у 2005 р. колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко загинув за підозрілих обставин, також за дивних обставин пішли з життя старші офіцери органів внутрішніх справ Едуард Фере та Юрій Дагаєв, котрі також перебували у полі зору слідства. У 2007 р. було засуджено за участь у злочині трьох молодших офіцерів, які допомагали Пукачу викрасти Гонгадзе.

21-го липня цього року у селі Молочки Житомирської області в ході спільної операції співробітників Генеральної Прокуратури та Служби Безпеки України пана Пукача було заарештовано. Пізніше представники ГПУ повідомили, що під час допиту Пукач указав слідчим місцезнаходження голови Гонгадзе. На указаному місці були проведені пошуки, і у серпні було знайдено череп, що майже напевно належить Гонгадзе.

Родина та колеги Гонгадзе, яких ми підтримуємо, багато разів наполягали, аби після арешту Пукача відбулося детальне розслідування у справі замовників убивства Гонгадзе. Натомість справу Пукача, вірогідно, буде швидко направлено до суду, а пошук замовників далі залишиться за кадром.

Зважаючи на близькі президентські вибори, українська громадськість непокоїться, аби, задля покращення власного іміджу, політики не використали б арешт Пукача та можливий судовий процес у його справ. Якщо справу Пукача визнають успішною й на тому зупиняться, це стане ударом по правосуддю і свободі слова, а також сигналом для можновладців, що вони можуть безкарно використовувати насильство у боротьбі із журналістами.

Цей звіт досліджує розвиток подій у справі з моменту арешту Пукача і представляє рекомендації щодо підвищення ефективності розслідування замовників убивства

Стеження за Пукачем та його арешт

Заяви деяких службовців про те, ніби Пукач довгий час перебував під спостереженням, дозволило засумніватися, чи не був обраний час його арешту під конкретні політичні завдання. Зокрема, Микола Голомша, заступник Генерального прокурора, сказав 28 липня у інтерв’ю одному з телеканалів: «Ми два роки поспіль спільно з СБУ, оперативниками органів внутрішніх справ йшли слідом Олексія Пукача. Ми знали, де він».
Чому ж тоді Пукача було заарештовано у липні, а не раніше? Чи означає це, що до цього часу його охороняли люди з правоохоронних органів? Така версія була озвучена Генеральним прокурором Олександром Медведьком 24 липня. Він повідомив на прес-конференції, що співробітники прокуратури перевірять інформацію, згідно з якою Пукач, коли переховувався, виходив на зв'язок з високопосадовцем із Міністерства внутрішніх справ. Він сказав, що співробітники прокуратури поки не знайшли підтвердження цієї інформації.

І хоча ми вітаємо обіцянку пана Медведька перевірити такі контакти, вона лише підкреслює обурливий факт, що в минулому такі перевірки не проводилися. Питання про нездатність Генеральної прокуратури провести розслідування, щоб виявити можливі зв’язки Пукача з його колишніми колегами, а також можливого зв’язку між справою Гонгадзе та іншими злочинними угруповуваннями всередині Міністерства внутрішніх справ багато разів піднімалося українськими ЗМІ та в наших звітах.

Допит Пукача

У нас викликає занепокоєння два питання, що постали в результаті допиту Пукача після його арешту. По-перше, дивним є те, що Пукача було допитано не в присутності його адвоката. Валентина Теличенко, офіційний представник Мирослави Гонгадзе (вдови та найближчого родича Гонгадзе), попередила, що в ході судового процесу деякі зі свідчень Пукача можуть бути визнані недійсними.
По-друге, після арешту Пукача правоохоронні органи зробили цілий ряд суперечливих заяв щодо інформації, яку Пукач начебто надав стосовно замовників убивства Гонгадзе. Це лише підсилило враження, що ГПУ та політичні лідери більше зацікавлені в позитивній громадській думці, створеній арештом убивці, ніж у важливості встановлення осіб тих, за чиїми наказами він діяв.

22 липня Василь Грицак, заступник голови СБУ, повідомив, що Пукач назвав імена тих осіб, які віддали наказ про вбивство. Цю інформацію 23 липня заперечив Сергій Осика, адвокат Пукача, який заявив, що Пукач не надавав такої інформації. 24 липня газета «Комерсант» повідомила з посиланням на джерела в СБУ, що Пукач назвав слідчим три імені. 28-го липня газета «Сегодня» повідомила з посиланням на джерела, близькі до слідства, що Пукач надав слідству «об’єктивну інформацію», проте не назвав жодних імен.

7-го вересня Генеральний прокурор Медведько заявив на прес-конференції, що Пукач перебуває у гарному стані та «активно співпрацює» із слідчими. Але на питання щодо прогресу у розслідуванні справи замовників убивства Медведько відповів: «Немає замовників, ще немає. Як прийде час, ми вам скажемо». Тому через шість тижнів після арешту Пукача найважливіші питання залишаються без відповіді. Чи дав він відповіді на питання про замовників злочину? Чи вдалися слідчі до якихось кроків, щоб підтвердити таку інформацію? Чи, можливо, насправді Пукач та слідчі «активно співпрацюють», щоб захистити замовників убивства?

За українським законодавством досудове слідство може тривати до 18 місяців. Валентина Теличенко, адвокат Мирослави Гонгадзе, закликає владу максимально використати весь цей час, щоб пролити світло на особи замовників убивства і перевірити отриману інформацію.

Головним чином, ми попереджаємо, що будь-які спроби передати справу Пукача до суду до того, як буде встановлено замовників злочину, лише перешкоджатимуть пошуку цих замовників.

Далі в Частині ІІ