Виконуючи проект «Мобілізація потенціалу органів самоорганізації населення сільських районів АР Крим на прикладі Білогірського району» (проект підтримано Програмою «Об’єднаймось заради реформ» (UNITER)) команда проекту на жаль переконалася, что далеко не всі громадяни в Україні знають, що таке — ІІІ сектор!..
«Рисою дозрілих демократій є добровільна активність громадян у вирішенні проблем, які вони самі вважають обтяжливими для своїх спільнот чи в досягненні цілей, які вважають за вагомі для публічного добра».
Громадська активність у демократичних країнах набирає на даний момент форми добровільних об’єднань, що є різними формами реалізації конституційних прав громадян на об’єднання. Ці об’єднання у різних країнах окреслюються за допомогою понять:
ІІІ сектор, Третій сектор, це загал приватних організацій, які функціонують на громадських засадах і не для прибутку, тобто неурядові організації (non-profit організації).
Назва ІІІ сектор має відмежувати цей тип організацій від двох інших, що функціонують у суспільно-економічному житті сучасної демократичної держави:
* державних установ (І сектор)
* економічних організацій, зорієнтованих на отримання прибутку (ІІ сектор)

Сучасні сфери і функції ІІІ сектора у демократичному суспільстві формуються не лише залежно від різних моделей суспільної політики, але також на основі відмінних історично форм громадської активності та прав, що цьому сприяють.

Найбільш розвинутим видається американський добровільний сектор, з двох причин: роль держави-опікуна тут набагато менша, ніж у інших західних країнах, а також тому, що добровільні форми взаємодії і допомоги між імігрантами повинні були розвинутись там набагато раніше, ніж утворилась держава. У свою чергу французький ІІІ сектор вважається менш розвинутим – у політичниій традиції цієї країни, від часу Великої французької революції, встановилось визнання держави як втілення «волі загалу». З цього переконання випливало занехаяння об’єднань громадян і у 1791-1901 роках у Франції не існувало легальної можливості створення об’єднань громадян. У Німеччині громадські організації тісно пов’язані з формальною організацією громадського життя, що випливає з ХІХ вікових традицій децентралізації, самоврядування і субсидіарності – взаємного (допоміжного) доповнення державних і громадських суб’єктів у реалізації суспільної політики. Для прикладу, британські традиції організованої доброчинності сягають початку XVII ст. У свою чергу інші джерела подають, що перші товариства, які торували шлях сучасного громадського руху, появились наприкінці XVI ст у Англії і Франції. Вони носили характер неформальних, нічим не санкціонованих товариств інтелектуалістів характеру клубів. Натомість у ХІХ ст. у Англії функціонували організовані форми неурядової соціальної допомоги у вигляді Товариств Добровільної Організації та робітничих товариств взаємодопомоги.